Традиційне мистецтво має ставити запитання чи навіть давати відповіді. Але сюрреалізм це напрям, у якому раціональні принципи не діють. Як правило, світанок сюрреалізму приходиться на часи нелогічності людської історії, про що пізніше каються народи, художники на цьому етапі відмовляються говорити. І невипадково початком стилю прийнято вважати Першу світову війну, яку на заході назвали Великою світовою. За кількістю жертв до неї світ не знав нічого подібного.
Сюрреалізм як сон. З ним не можна розпочинати дискусію, його треба вміти розшифрувати.
Ця виставка лише на перший погляд здається незвичайною у творчості добре відомого всім художника-імпресіоніста з ясним поглядом на реальність об’єктів Андрія Кулагіна.
Та ще 2006 року художник показав свої сюрреалістичні полотна на Паризькому вернісажі. Що то було? Це питання можна поставити і зараз.
Здається, відповідь у тому, що художник як барометр чутливий до життя навколо нього та в ім’я ідеї картини, готовий сховатися за неї, бути невидимим, приносячи в жертву своє авторство та впізнаний стиль. Можливо це і є найвище досягнення, коли смисл більший за авторство.
На цій виставці треба звернути увагу на назви картин. Назви картин є підказкою, інколи й приводом до роздумів. Сподіваємося, що виставка зробить вас попутниками в лабіринті сюр реальності, до якої запрошує вас автор.
